Дрімає місто,але ще не спить,
Ще чути гуркіт потягів,трамваїв.
Але душа…душа чомусь дрижить…
Дивлюсь на небо зоряне,безкрає.
Дрімає місто,тиші ще нема,
Закохані ж бо пари ще гуляють.
Ще й верболіз над ставом не дріма,
А зорі ясен місяць виглядають.
Дрімає місто,але ж не до сну…
Хтось сів в задумі в парку чи у сквері,
Хтось пригадав щасливу ту весну,
А хтось почув,як відчинились двері.
Дрімає місто,вдивляюся я в ніч,
І раптом дихання знайоме я відчула...
Не можу я збагнути в чому річ…
«Це я,кохана»,-над вухом я почула.
Дрімає місто,але ще не спить,
Ще де-не-де у вікнах горить світло.
За все подякувать й продовжувати жить,
Кохання берегти,щоб й серед ночі квітло.
22.07.2019 р.
Дрiмаэ мiсто
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119072300017
Свидетельство о публикации №119072300017
Рецензии