Ми чужi
Чи в безглуздя на межі?
Ми з тобою вже не друзі,
Навіть більше ніж чужі.
ПР: Ми чужі з тобою, ми чужі.
На межі розпуки на межі.
Так чужі, що навіть не збагнуть.
Та межі несила перетнуть.
Не спадає небезпека,
Не вщухає серця лють.
В почуттях то лід, то спека,
Наче злива, сльози ллють.
Розчинився світ ілюзій
(Зник неначе в міражі)
Живемо ми у напрузі:
Все тому, що ми чужі.
ПР: Ми чужі з тобою, ми чужі.
На межі розпуки на межі.
Так чужі, що навіть не збагнуть.
Та межі несила перетнуть.
Свидетельство о публикации №119072207159
Першу строчку першої строфи я б змінила, щоб дія відбувалася в теперішньому часі і не було збігу приголосних. " Чи я в мареві ілюзій, Чи у нього на межі?" Якось так.
І в останній строфі можна замінити слово "Розчинивсь" На слово "зник" - "Зник, неначе в міражі"
У третій строчці цієї ж строфи більш грамотно буде написати "Живемо ми у напрузі" (В напрузі - це не правильно, тут збігаються дві приголосні, та й важко читається).
Є кілька пунктуаційних помилок. Якщо хочете, я допоможу виправити.
Вибачте, але я з добрими намірами, а не для того, щоб вас образити. Я вас дуже поважаю.
Галина Чехута 22.07.2019 20:15 Заявить о нарушении
Дмитрий Град 22.07.2019 20:28 Заявить о нарушении
Галина Чехута 23.07.2019 07:53 Заявить о нарушении
Дмитрий Град 23.07.2019 09:04 Заявить о нарушении
А стихи рождаются в душе. Просто мы вкладываем в слова то, что чувствует душа. А для этого, конечно, нужны определённые знания, в том числе - знания языка, особенностей стихосложения. Одного чувства ритма бывает недостаточно. Нужны знания жизни, её мудрость. Все это неотделимо. Для полета души нужны крылья. А крылья стихов - это красивые слова, это умные мысли, это умение прикоснуться к чувствам других людей и вызвать определённые эмоции.
Я знаю, как это трудно. Не уверенна, что у меня всегда получается.
Галина Чехута 23.07.2019 09:22 Заявить о нарушении
Дмитрий Град 23.07.2019 09:36 Заявить о нарушении