Вареники

Піду на риночок я зранку,
Куплю я сир та ще й сметанку,
Вареничків я наліплю -
Курс кухарства так закріплю.

Тісто м’яке я замішу,
Сама  цим себе я тішу.
І пороблю паленички,
Та кругленькі,наче личка.

Сир на них я накладу,
Краї докупи я складу.
І їх вінчиком заліплю.
Цим і «МайстерШеф» засліплю.

Всі вони такі  рівненькі,
Й як один – усі пишненькі.
Дивлюсь на них – тече слина…
Ой, та ще ж є й солонина!

Вареників вся  стільниця,
Усе так…ну,як годиться.
Ставлю на них уже воду.
Смачніших ви не їли зроду.

А тоді ще я згадала,
Що й картоплю вже я мала.
Домішала я до сира…
Вареники – то є сила.

Взялась смажити я сало,
А воно  так зашкварчало!
І рознісся аромат
До усіх сусідніх хат.

Ще й  насмажила  цибулі
(Вареників  дві каструлі).
Додала шкварки і сметану.
Що ж ще треба?Зараз гляну.

Вареники вже спливають,
Беру миску й їх виймаю.
Ще й засмажку ллю на них,
На цих вареничків смачних.

В мисці їх перевпалаю,
Як робить це – добре знаю.
Бо так змалечку робила,
Мене мама так навчила.

А вареники смачнезні,
Один в один  красивезні.
Так і просяться їх  з’їсти,
Й не дають за стіл присісти.

З варениками чаклувала,
Ними всіх я  частувала.
А як з’їли –ще хотіли.
Миттю їх дві миски з’їли.

19.07.2019 р.