Було собі таке палке зітхання,
І листя закружляло у дворі.
Я не питала, що то за останнє
Вмираня в попелі і заздрість у вогні
Було собі схвильоване чекання:
Немов п'янке, немов вуста в хмелю.
До шепіту дерев, як до світання,
Я прислухалась в вічність азорну.
Було собі таке гірке прощання:
Роса сльозинкою зітхнула на траві.
Все залишилось пізнім привітанням,
Я зупинилась в аурі землі
Аура Земля
© Copyright: Елена Покровка 2, 2019
Свидетельство о публикации №119072105645
Свидетельство о публикации №119072105645
Рецензии
зітхнув рідний аромат
це так, це завжди так
прекрасно і знайоме з дитинства
і це - правда, без безчинства ...
люблю мову і пісні різних років ...
без дурнів, без нецікаво, поза рамками, термінів ...
удачі і велике спасибі!
Зяма Портосович Исламбеков 29.07.2019 23:10 • Заявить о нарушении
це так, це завжди так
прекрасно і знайоме з дитинства
і це - правда, без безчинства ...
люблю мову і пісні різних років ...
без дурнів, без нецікаво, поза рамками, термінів ...
удачі і велике спасибі!
Зяма Портосович Исламбеков 29.07.2019 23:10 • Заявить о нарушении