Так пахне...
Вітер терпкий,
Аж забиває дух...
Степ розімлів від спеки,
Широкий і безкраїй,
Замріяний, духмяний,-
Пропахлий полинами...
У сивому серпанку
Біжить у далину...
І лине прямо в небо,
Щеза за обрій в травах,
А сонце так пече..
І неба парусина
Напнута , аж тремтить.
А ось набігла хмара
І вже вгорі гримить...
І проломилась зливою,
Вгамовуючи спрагу
Рясним дощем за мить...
Степ в сонному полоні
Огорнутий серпанком
Відходить в ніч...він спить...
В степу
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119072008348
Свидетельство о публикации №119072008348
Рецензии