Важлива стежка вона, за мить,
в думку птахом прилетить.
Дорога, шлях, чи то стежина,
не має ні початку, ні кінця.
Мабуть душа таки єдина,-
з терпінням долі й каяттям.
Вона то лине дивним скерцо,
а то журбою забринить,-
струною відізветься в серці,
ії найтонша знову мить.
А, очі, очі ті без втоми,
кудись біжать мої думки-
-вони за ними на перегони,
збирати спогадів рядки.
дорога, шлях чи то стежина
© Copyright: Галина Би-Локур, 2019
Свидетельство о публикации №119072007621
Свидетельство о публикации №119072007621
Рецензии