Печаль Из Марго Метелецкой

На http://stihi.ru/2019/06/17/8136

Как мир, стара моя печаль   
В дрожащем тайнике
Моих стихов, в моих речах –
Не знаю только с кем?
Я лето это пробреду
В слезах, совсем одна, …
И на молитвы не пойду –
Не та в них глубина…

Забыла ласковость ладонь…
Я тоже – в тишине …
Как огорчений жжёт огонь!
И нет спасенья мне…
Вот день нерадостный минёт,
А ночью жду утра…
Одна, никто не обоймёт –
Печаль, как мир, стара…

Колени тихо преклоню
И горечь приглушу…
И дум расхристанных возню
Уняться попрошу…
Печаль моя, как мир, стара…
И прочь уходит пусть!
Довольно слёз из-под пера –
Привычно улыбнусь.
  18.06.;2019

Як світ, стара моя печаль
      У сховищі тремкім
      В моїх рядках, в моїх речах -
      Не знано  тільки з ким ?
      Я літо це перебреду
      В плачах на самоті...
      Я на молитви не піду -
      Вони усі не ті...

      Забута лагідність долонь...
      Забута і сама...
      Як палить прикрощів вогонь -
      І спасу геть нема...
      І день не жалує мене,
      І ніч мина котра,
      А все ніхто не пригорне -
      Печаль моя, як світ, стара...

      Колінами на килимок -
      Гіркоти приглушу...
      Моїх розхристаних думок
      Про спочив попрошу...
      Печаль моя, як світ, стара...
      Тікай-но, не барись...
      Доволі сліз із-під пера -
      Всміхнуся, як колись...