Шумерський Едем

То ж першi мешканцi Едему,
Була украiнська парочка.
Створили Господу проблему,
Свирид та Одарочка.

Не бува Едему без Одарки,
Знають про це навiть святi.
Тому що жiнка с подарком,
Та все найкраще у життi.

У неi з одягу,лише намисто,
В Свирида фiговий листок.
Схотiлось iм чогось поiсти,
Води джерельноi ковток.

Вони блукали по Едему,
Даремно,в пошуках iди.
Пещеру там знайшли окрему,
Та й поселилися туди.

А в тiй пещерi Змiй-спокусник,
На сонцi пузо свос грiв.
I щоб з Одаркою зв"язати вузлик,
Речi спокусливi повiв.

Поки Свирид,зачинивши дверi,
За диким звiром полював,
А Змiй,тим часом,у пещерi,
Камасутру з Одаркою вивчав.

Одарка iстину пiзнала,
Знання хапала на льоту.
Змiю трудiв було не мало,
Втiшати жiнку молоду.

А коли яблучка дозрiли,
Спокушала Свирида без кiнця.
Одарка полум"ям горiла,
Забувши Господа Отця.

Вони старалися щосили,
Зiбравши яблук урожай.
Якi не зiли надкусили,
На цьому й скiнчився iх Рай.

А Господь Бог iз милосердя,
На Землю шумерiв вiдправив.
Та наспiху iз пересердя,
Одарцi яблука зоставив.

Тож,знають шумери сьогоднi,
Едем не каравансарай.
У них прислiв"я с народнi,
"Де с Одарка,там i Рай".