Розгорнувши свої крила, ніч панує до світанку,
Зорі звично так кочують - світло сіючи згори....
Їм с Землі холодним сяйвом стрічку жовтого серпанку
З легким пафосом дарують вулиць стражі - ліхтарі.
Я у засідці безсоння, ти не йдеш, я все чекаю,
Ніч крізь сито сіє зорі, з них узори випліта...
Я шукаю на долоні знаки нашого кохання -
Тільки бачу нещасливе: ти не той і я не та...
Розгорнувши крила
© Copyright: Елена Богданова 6, 2019
Свидетельство о публикации №119071704906
Свидетельство о публикации №119071704906
Рецензии