Пейо Яворов. Бабусина казка

Пейо Яворов
БАБУСИНА КАЗКА


З дому божого в світи
все довкола роздивиться
Розум вирішив піти
й Правда, праведна дівиця.

Бог ладна гінців своїх:
до людей ідіть, до світу –
надто вже грішать – ви їх
правди й розуму навчіте».

«Тож куди?» – «Дорога нам
пролягає через місто,
доста грішників є там – 
буде що порозповісти».

Серед ночі чоловік
стрівся у пітьмі блукальцям,
їм — а то був войовник – 
указав дорогу пальцем.

«Де ми, Правдонько?» – Чоло
супить Розум: «Йой, не знати…
Боже правий!» – Он село,
тут світанок їм стрічати.

«Бог – добро!» – «Добро вам дав!»
Люд почути їхнє слово
на майдан пришкандибав –
гостей слухає промову.

Крикнув раптом піп: «Агов!
Нумо, християни, браття!
Геть поганців цих!» – і знов
за кілки взялись завзяті.

Зойки вкрили далини –
Правда й Розум заволали;
вийшло звір’я... І вони
від людей їх врятували.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Пейо Яворов
БАБИНА ПРИКАЗКА


Тръгнала от божи рай
към земята чудна двойка:
Разум, който всичко знай,
с Правда, праведна девойка.
 
Бог поръчал им на път:
«Вий при хората идете –
стига вече да грешат,
ум и правда ги учете».

– Накъде ли! – «Път е нам
през града и щем намери
да ни слушат много там
сиромаси и болери».

Но сред пътя в нощен мрак
върху тях стражар наскочил,
за ръцете – и юнак
с пръст полето им посочил…

«Де щем...?» – Правдичке, не знам!
«То се, Разумчо, видяло…»
– Леле, боже! – Тука-там,
в село слънце ги огряло.

«Бог – добро!» – «Добро ви дал!»
И прииждат хора прости:
сума свят се насъбрал
да послуша млади гости.

Иде попа: «Дръжте!» – Беж…
«Дръжте, братя християни,
тез поганци!» – И поглеж,
грабват сопи вси събрани.

Бежанците с викове
дън-горите огласили;
наизлезли зверове
и от хора ги спасили…