Я слухала шелест зеленого лiта...

           ***
Я слухала шелест зеленого літа,
Пливли геть хмаринки в сумних небесах,
Гойдав вітерець попід вікнами квіти,
Тонули думки в золотавих житах...
В степи неосяжні, в степи широчезні,
Туди лине серце моє кожну мить,
Та мрії ті марні, надії даремні,
Бо крила не в змозі до вас долетіть...
Так склалася доля, хоч щастя судилось,
Зірки так постали на витих шляхах,
Війна, як та щепка, в траві розгорілась,
Сестер розкидало по різник кутках...
Нема кому горе сердешне повідать.
Нема кому розбрат війни розсудить,
Згадаю, як в купі сідали всі снідать,
Здагаю Вкраїну-в душі защемить...
Старі зачекались дітей виглядати,
Війна на Донбасі вже довгі п"ять літ,
Чи знала батьківська небілена хата,
Що, може, в останнє лишаю поріг...
Я слухала шелест зеленого літа,
Пливли геть хмаринки у синь-небесах,
Гойдав вітерець попід хатою квіти,
Тонули думки в золотавих житах...

            ***