Хто б знав, які слова
злітають з вуст,
як пташка в небо.
Напевно, щирість ця нічна
іде від серця
і до тебе.
І я боюся їх звучань
найбільше вголос.
Так хай живуть у тлі мовчань,
і плинуть
в космос.
І Місяць теплими сльозьми
виходить з мене.
І весь цей сум у глибині
ще вище
неба.
Мальонкіна Ен
***
© Copyright: Малёнкина Эн, 2019
Свидетельство о публикации №119071506977
Свидетельство о публикации №119071506977
Рецензии