Л та
Я не можу літа рахувати,
Ні свої, а тим більше, твої,
Але вірю, що будуть співати,
Навіть взимку, пісні соловї.
Хай роки, золоті, вже осінні,
Вже немає, для них вороття,
Якщо знайдемо порозуміння,
Разом підемо, у майбуття.
Неможливо минуле забути,
Пам'ять міцно тримає обох,
Але радість в житті мусить бути,
Нас не може покинути Бог.
Дні, для нас, вірю, ще не останні,
Будуть ночі п’янкі і палкі,
Порятунок знайдемо, в коханні,
Ми забудемо зради гіркі.
Зради, ті відбулись не з тобою,
Я була молода і дурна,
А тепер повінчалась з любовю,
Хоч на скроні лягла сивина.
Залишилось покірною бути,
До серденька тебе притулю,
Ой, як солодко, солодко чути,
Я, тебе моє сонце люблю.
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2019
Свидетельство о публикации №119071405440
Свидетельство о публикации №119071405440
Рецензии