по Рятунок

               
                Іванови Юзичеви
                присвята


я ввійшов не-
-своєю волею в
турбулентну смугу тра-
-ви поколіна а
може
і
з
головою
і
з
зміями-вас-
-илісками попід ногою
снуючими плазом
невидимим окрізь
зелений      дим     травИ
сколиханої вітром
укоханої ряс-
-ними зливами з громАми і
з ясним сонечком
в кінці ост-
-анньої краплі
перед веселков

він молився -
і
йому не дОпо-
-магАло -
так багато було му од того страхУ
невідОмість наблИження
нЕ- -відОмості

чи цЕ буде прірва
чи бУде день днів

вдарить

чи
подарує

за що?

він пішов як сновида в спіжАрку
знайшов там
бензокосарку
оливу червону двотактну
жовтавий бензин
у каністрі з карміновов шапочков
у пудЕлку зеленім три круглих ножі
були собі складені кимось в конверти
із написом що і чому -
вибрав кожен із них -
прикрутив\відкрутив -
вибрав той що не тьохкав на спротив і сумнів -
достеменно не знав-бо він
щО його потягло до косИ
сеї
з бензомотором
дИвакувАтим
на палиці
довгій
чогось причепленим
і
мовчки
покірно терплячим
коли-ж-бо його зацицикати пустять
а
спершу
потягнуть за тросик із ручкою нАвхрест
під-
-смоктав-
-ши душі в карбюратор

о

нарешті гурчить

і громами і димом нагадує небо і пекло і смерть на яловім ходу

марно палить синів тих підземної чорної нафти
по схованих венах за славою посланих
стерплу силу землі і вогню і заліза
з повітрям зустріти
і
я зустрічаю їх
обертом кОлеса
самого кращого серед тих трьох

тільки три їх там було
в зеленому таборі їх 

я зачарований був
срібним блиском останнього
і
його залишИв був на вістрі
у палиці
на якій вже
мотор був
доладньо прикрУчений
і тепер
так радів що
ожИв
в своїм крУченні
трЯсця його і мені передАлася
тИм досхочУ
перебив я турботливу біль
на душі що
згорнулася зміями
пазуху радості компрометуючи
кільцями холодослИзу брИдливочОрного

білого цвіту любові посУнено ними

але
чи назавждИ

як хочеться
 
(шляг би їх трафив)

звільнитися бруду
безнАдію

і

посміхнутись іще днЮ з тих днів
що устИг ти обнЯти
і міцно притИснути
к серцю свомУ
невідпУстно

мотор
дозволяє тобі вибирати:

чи гОлосним ревом
чи взИканням кОлеса

будеш ти
крок-за-кроком іти і
косити косою на землю УСЕ

із сльозою-травою зплітаючи в кОсу
любистки живі з неживИми синами отави і хмизу
і інших життів
що попали даремне під спис бензопИльний
і нОгу певнішу твою
що тепер
сіє смерть
шовковистій траві і квіткАм
що не встигли іще
нам розкритись сердЕньком  худеньким і щирим своїм
голубими очами  всімвІрячим

ти ж
забираєш життя
що не стАлося

мріяне-
-чисте-дівоче-пружнЕ-нетанцьОване
і
падЕ долілИць
мілійОнами прОменів

дощ зелений

підошви твої від землі відділЯючи

він лягає покірно
без к-
-лятви п-
-рок-льону і бо-
-лю нелЮдського

так покірно
до тебе
приходить ця поміч

долОнями жертв нерозкрИтих життів
що хотіли ще більше за тебе по-
-жити
і
бачи-
-ти сонце своє
і
радіти у-
-сьому живому
недарЕмне довкОло тебЕ притулЕного

і

ти почуй їх

всіх
припинЕних тобою
і
косою із бензопилою

най бУде
ніжна жертвА мілійОнів
життів сих

дарунком тобі

абИ тИ
не був
навсЕ
пожертий чАсом
чи попущЕний на поталу хИжій птИці

так возведИ ж
по тІм
хоч наймалІший пАгорбОк

й най бУде він ближчий до Неба із сонцем

на нІм ти
побач
соковИту весЕлу травУ тУ
що списами вгору
і
все-торже-ствую-чу
і
сіючу сіЯння незсіЯнне
до тОго-тИми-хто-не-зміг-ні-возсіЯти-ні-відкрити-в-небо-очі
зелені сльози не далИ

для них то будЕ відсплачЕнов жЕртвов віри
в тЕбе в Нього і тобі

в тобІ вонИ знайшлИ собІ
причину недарЕмну смЕрти
яка
схилИла їх
до самої землі
і
...
тИм
...
рятуючи тебЕ

від з-
-невіри рОзпачу і прі-
-рв...
-рв...
-рви