Дочекаюся зливи, відкрию вікно,
і нехай залітають до хати краплини –
у бажанні дощу я не сам, не єдиний,
бо у мене в обіймах – та, хто заодно.
Ми на зливу чекали із нею удвох,
дочекались і разом вікно відкривали,
нам із нею найдужчої зливи замало,
нам дарує цю зливу усміхнений бог.
Усміхається бог, усміхаємось ми –
кожній краплі, що б'є у обличчя і груди.
Так у зливу із нами було, є і буде –
злива щастя знаходить своє між людьми...
Дочекаюся зливи, вiдкрию вiкно
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119071302530
Свидетельство о публикации №119071302530
Рецензии