Екклезiяст, або проповiдник

   
(віршований переклад)

                11

Частку дай, бо не знаєш, як лихо буде на землі.
За водою твій хліб віддавай, знову знайдеш його.
Коли хмари вже повні, пролляться на землю дощі;
Коли дерево впаде, залишиться завше воно.

Коли вітер тепер спостеріг, нам не сіяти вже;
і на хмари хто дивиться,  жати не треба уже.
Як ти вітру не знаєш й в утробі вагітних шляхів,
так не знаєш про Господа діло, - творить всі ключі.

Сій зерно й відпочинку рукам не давай,
будуть сходи, не будуть, - не думай про це,
кожній миті радій і під сонячним світлом лиш знай
намагайся пройти певний шлях – душу, розум, лице
 
Веселись, тішся в юності й серце твоє хай живе,
і шляхами ходи серця твого й видінням очей,
тільки знай, Бог на суд приведе за усе.

Пам'ятай за межею де шлях - темнота,
пам'ятай про ці дні, буде більш їх завжди,
світло - явище Боже, світанку і сонцю радій,
бо усе, що настане, - усе марнота.