На кожну почуту мелодію вона уявляє, що танцює з коханим.
Що коханий запрошує і вона з коханим – у танці.
Їх і так поза очі усі називають: «Коханці».
А вони вже вічність одружені, та кохають безперестанно.
На кожне його слово вона зазирає у вічі і готова за мить притулитись.
Вона довіряє йому так, неначе саме для цього і народилась.
Вона інакше у іншому шлюбі жила, перш ніж з коханим одружилась.
І у неї тепер не так багато часу, аби жити й любитись.
І вона постійно очікує на мелодії, яких для закоханої завжди мало.
Вона готова танцювати навіть у всіх на очах під дощем і громом.
Танцювати у всіх на очах так щиро, як танцює з коханим щодня удома.
І він уже звик до цих танців і що, коли нема мелодій,
вона вже сама заспівала...
На кожну почуту мелодiю вона уявляe, що танцюe з..
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119071102878
Свидетельство о публикации №119071102878
Рецензии