Светлана Тимашова. В закат. Рус. Бел
как будто знала в этом толк,
ломалась на изгибах тень -
потом сливалась с темнотой,
чья мякоть в зёрнах ли, в росе.
На том и этом берегу
дома, на корточки присев,
устраивали перекур.
Был воздух снами ядовит,
ночей грубела кожура,
и вымирал, как редкий вид,
простой колодезный журавль.
У заход
Бярвеністых дакранаючыся сцен,
як быццам ведала ў гэтым толк,
ламалася на выгінах цень -
потым злівалася з цемрай у куток,
чыя мякаць ці ў зернях, у расе.
На тым і гэтым беразе
хаты, на кукішкі прысеў,
уладкоўвалі перакур балазе.
Было паветра снамі атручана,
начэй грубела лупіна на мель,
і выміраў, як рэдкая калюжына,
просты калодзежны журавель.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119071102860