Мiнорно-мажорно... Олена Камiнська

http://www.stihi.ru/2019/07/05/8163

Оригінал:


Липовий чай, чи компот із смородини чорної,
Теплі варенички з вишнями, можна й з чорницею…
Згадки дитинства дорослому – співи мінорнії,
Стогін душі мовчазний, що ітиме із відчаю…

Ніби учора маленькій бабуня і матінка
Все готували свіженьке, корисне: смаколики.
І годували білесеньке личко у затінку,
Бога просили для дівчинки гарної доленьки…

Доля щаслива, бо серце у грудях усміхнене:
Стільки любові, турботи давали щедротами!
Вільно, мрійливо, захоплено, радісно дихала,
Тішилась татовим тихим словам, ніжним дотикам!

Виросла доня.  За все, чому вчили – вклонилася!
Ліпить варенички синові… Липень же – лагідний:
Сонечко жарке із краплями ніби здружилися…
І у сім’ї є кохання, повага та злагода!

Звуки душі у мажорі кружляють під музику!
Пам’ять веселим метеликом день відтанцьовує:
Стане на нитці життєвій потрібнішим вузликом,
Серед усіх, що здійсняться, і будуть - чудовії!   


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Липовый чай иль компотик из чёрной смородины,
Тёплых вареничков блюдо – с черникою, с вишнею…
Взрослым о детстве – что воспоминанья минорные,
Стон из души молчаливый, но вовсе не лишние…

Словно вчера для малышки бабуля и матушка
С лаской полезные,  вкусные вещи готовили.
С личиком белым, дитя все кормили «за пазушку»,
Бога просили дать девочке радостной долюшки…

Доля счастливая, ежели  сердце улыбчиво:
Столько любви и заботы ей додано  ранее!
Вольность в мечтах - это к сущности очень прилипчиво,
Тешили папины тихие речи,  касания!.. 

Выросла дочка. За все их дары поклонилася.
Лепит варенички сыну…Июль с ней в гармонии:
Солнышко жаркое с каплями неба сдружилося…
Так и в  семье – уваженье, любовь и не менее!..

Звуки души закружились в мажоре  под музыку,
Танец родился, что взмыл мотыльком в поднебесие.
Станет на ниточке жизни узлом самым нужным он:
Даже средь всех, что исполнятся, – нету чудеснее!..


Аватар Автора оригинала