...тільки колір.
Ні форма, ні зміст, ні холодна
безнадія, якою лікують серця...
Тільки колір.
На нього натура ще згодна,
щоби шлях цей нарешті пройти до кінця
непрозорим.
Ти - обраний вітром зі сходу,
що випалює очі в лютневих віршах,
обіцяючи розум, багатство і вроду
за хвилину, в якій помирає душа
монохромних...
І світло безслідно зникає
з твого всесвіту досі не втрачених мрій,
де ніхто від початку нічого немає,
тільки колір... і мітку на шкірі «нічий».
Таця iз звабами
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119070901411
Свидетельство о публикации №119070901411
Рецензии
