Струни душі моєї забриніли
І виграють мелодію свою.
Тільки вони так вигравать зуміли
Навіть тоді,коли над прірвою стою.
Струни душі моєї забриніли:
Мелодія у них – не як у всіх…
А далі вони дзвоном задзвеніли…
Можливо ,це було за якийсь гріх?
Струни душі моєї забриніли
Про те,що на душі в ту мить було.
Було й таке,що просто стугоніли,
Коли мене вогнем серце пекло.
Струни душі моєї забриніли
Про те,що думаю і хочу щось змінить,
Та головне – ніколи не рипіли
Навіть тоді,коли душа болить.
06.07.2019 р.
Сруни душi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119070803722
Свидетельство о публикации №119070803722
Рецензии