Червень...задУха...літо...
Сонце пече щосили!
Небо, навстІж розкрите,
пОлудень плавить білий...
Вітер - на відпочинку,
десь на морях гуляє,
"банд" пов'язав хустинку
й реп нарозспів читає...
Спека - невиносима,
губи сухі від спраги,
дощ обминає мимо,
час - слушний для засмаги...
В тіньку дерев розлогих
хочеться затаїтись,
з ворсистих трав вологих
вдосталь росИ напитись...
Душить повітря сперте,
скупчуючись в легЕнях,
вороном чорним смерті
смог пливе над землею...
Ґрунт - у глибоких зморшках,
нІчим бо підживитись,
посуха, мов ворожка,
не хоче відступитись.
ГАряче, як в парилці,
місто на пекло схоже.
Градус завис на гилці...
Дощику дай вже, Боже!
14/06/19/
Спека на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2019
Свидетельство о публикации №119070600798
Свидетельство о публикации №119070600798
Рецензии