Псалми Давидов, поетич. -богосл. переклад Пс29, 30

           Псалом 29

Величатиму Тебе, Господи,
бо Ти з глибин мене вийняв —
і не потішив ворогів моїх, мене ради!
Господи Боже мій, до Тебе я кликав —
і мене вздоровив Ти... О радість!
Господи, Ти вивів душу з шеолу,
оживив Ти мене, подав силу —
щоб мені не зійти до могили.
Співайте Господеві, святі Божії,
славте пам’ять святині Його!
Мить лиш триває Він в гніві Своїм,
все  життя — в Своїй ласці:
буває, у вечорі плач стоїть, —
на ранок вже радість!!
Говорив я у мирі своїм:
«Не захитаюсь повіки!»
Господи, з ласки Твоєї — Ти подав
доброті моїй силу!
А лице Ти Своє заховав —
я збентежився і захитався.
 
О, до Тебе я кличу, о Господи!
Все благаю я Господа робу:
«Яка користь мені від моєї крови,
коли я зійду до гробу?
Чи мій прах заспіває із гробу?
Чи він виявить Твою правду?
Господи, почуй і помилуй мене,
Господи, помічником будь мені!»
Ти перемінив плач мій на радість!!
Жалобу мою зняв, підперезав мене веселістю.
Хай оспівує Тебе слава моя,
і не замовкне:
Господи Боже мій,
я Тебе вічно славитиму!!


          Псалом 30

Господи, Боже! на Тебе надіюсь,
хай навіки не буду всоромлений.
В правді визволи — у Своїй мене...
Вухо Своє нахили, врятуй скоро!
Стань Ти для мене могутньою скелею,
домом твердині, щоб спас Ти мене!
Бо Ти — скеля моя
і огорожа моя:
ради Імені Свого
скеруєш мене й нагодуєш мене!
Ще Ти витягнеш з пастки мене —
що на мене поставлять
таємно...
бо Ти — сила моя!
Доручаю Тобі свого духа я —
в Твою руку недремную...
Ти мене визволив, Боже правди.
Я зненавидів всіх, хто шанує
тих ідолів,
лиш надіюсь на Тебе я!
Я радітиму й тішитимусь,
бо Ти зглянувся на покору мою.
Ти скорботи побачив —
 
і не видав
мене в руки ворога.
Більш — на місці розлогім поставив
Сам ноги мої!
Змилуйся, Господи, тісно мені!
змилуйся, висохло від горя око моє,
душа моя і нутро моє.
Виснажилось в смутку життя моє,
і літа — у квиліннях.
І спіткнулась об гріх, впала
сила моя,
а вже кості мої — й ті засохли.
І для всіх ворогів я зробивсь
посміховиськом,
а сусідам моїм — аж занадто,
ба, страхіттям для моїх знайомих!
Бо хто збачить на вулиці —
утікають від мене багато хто.
І забутий в серцях!
як вже мертвий...
як сосуд, що розбивсь —
такий став я,
бо вже чую багато шептань
навкруги, —
то змовляються разом на мене —
душу мою щоб забрати.
Я ж надію на Тебе кладу,
і кажу: «Ти — мій Бог».
В Твої руки я долю вкладаю всі дні,
Ти із рук їхніх визволь мій дух,
із руки ворогів моїх і переслідників!
Хай засяє лице Твоє до раба Твого!
І спаси мене ласкою із милосердя Свого!
Чи мені посоромленим буть —
як я кличу до Тебе?!
Хай безбожні всоромляться і йдуть геть —
де їм треба.
 
Хай уста заніміють з олжі,
що на праведних лихо говорять!!
Що пихато і зверхньо
зневагу городять!
між снами...
Яка то доброта, що зберіг Ти
для тих,
хто боїться Тебе!
яку Ти зготував лиш для тих,
хто надію на Тебе кладе —
словом й ділом — перед людськими
синами!!
Так! огорнеш їх сяйвом обличчя Твого
серед змов і тенет —
і від злих язиків заховаєш в наметі.
Благословенний Ти, Господи,
що вчинив мені дивну цю милість,
ніби в місті укріпленім!
Хоча я побентежений думав:
«Я відкинутий з-перед очей Твоїх».
А Ти вислухав голос молитви моєї:
що я ревно так кличу до вух Твоїх!!
Любіть Господа усі Його праведнії,
бо Він береже усіх вірних,
а пихатому з лишком відплатить.
Мужнійте!
нехай буде міцним ваше серце —
всіх, хто на Бога надію складає.