Псалми Давидов, поетич. -богосл. переклад Пс17, 18

           Псалом 17

Полюблю Тебе, Господи, я,
Ти є сила моя.
Господь скеля моя і фортеця моя,
Він Збавитель мій!
Господь — скеля моя, і сховаюсь я в ній.
І Він — щит мій, і ріг мій,
і башта моя.
«О, прекрасний Господь!» — кликну з уст
і від всіх від моїх ворогів я спасусь.
Муки смертні зійшлись,
скільки бачиться оку,
і мене беззаконь налякали потоки.
 
І пекельні тенета обійшли мене днем,
попередили пастками смерті мене.
В тісноті своїй кличу я Бога мого,
Він почує мій голос із храму Свого,
і доходить мій зойк в уші Йому,
до лиця Його!
Затряслась, похитнулась земля,
гори ходять чого?
Бо розгнівався Бог, Господь Бог.
Бухнув дим люто з ніздрів Його,
а із уст — пожеральний вогонь,
жар огненний посипавсь від Нього!
І Він небо простяг, і зійшов, і — ого! —
морок, хмара тепер під ногами Його!
Всівся на херувима Він, що і розкриливсь —
і понісся на вітрових крилах.
Здійняв темряву Він — то заслона Його,
і довкілля Його — то є темрява вод,
густі хмари —
мешкання Його!
З блиску того, що був перед Ним,
хмари, хмари пробігли —
град! і жар огняний...
І Господь загримів в небесах,
і Всевишній Свій голос подав,
град і жар огняний!
Він пустив Свої стріли і їх розігнав,
блискавок, —
по всім небу! —
й розвіяв їх...
Появилися річища водні, відкрились
основи
уселенної,
Господи, від грізного гласу Твого,
з подиху гніву Твого!
Він простяг Свою руку —
витяг з вод Він великих  мене.
Врятував Він мене
від моїх ненависників,
 
що сильніші за мене
і утверджувалися зумисно.
Повставали на мене вони
в дні нещасть моїх скоро,
та Господь був моєю опорою.
І на місце розлоге провів мене днем,
Він мене врятував, бо вподобав мене!
Хай Господь мені зробить в Своїй доброті,
хай оплатить діла моїх рук в чистоті.
Бо беріг я дороги Господні,
я звертався до Його основ,
і всі присуди Його — переді мною,
я від себе не кидав Його постанов!
Непорочний був я, стережкий,
й заплатив мені Бог — за чистотою руки
перед очима Його.
З милосердним — помилосердствуєш,
з чесним — вчиниш по-чесному,
з чистим — чисто,
а лукавого – Ти лукавством його ж і розчешеш!
Бо народ поневолений Ти визволяєш,
а от очі зухвалі принижуєш.
Бо Ти світиш мойого світильника,
Боже, Господи мій, і просвітлюєш жур,
бо з Тобою — б’ю ворога сильного,
з моїм Богом перемахну через мур.
Бог! — непорочна Його дорога,
слово сильно очищене селить.
Щит Він всім, хто приходить до Нього,
бо хто Бог окрім Господа? —
і, крім нашого Бога, хто скеля?
Бог мене силою оперезав надзвичайною,
шлях дав вірний мені.
Робить ноги мої — швидкими як в оленя,
і Він ставить мене на висотах моїх.
Навчає руки мої Він до бою
і м’язи мої робить – як лук мідяний.
Дав Ти щит мені свого спасіння,
 
а правиця Твоя мене підпирає,
і великим учинить мене Твоє вміння.
Ти під мною мій крок розширяв, розширяєш,
тому ступні мої не спіткнуться.
Я жену ворогів моїх і здоганяю,
та аж поки не винищу їх — не вернуся.
Потрощу їх! і встати не зможуть хоробрі,
повпадають під мої ноги!
Ти ж для бою мене підперізуєш силою —
Ти і валиш під мене моїх ворохобників.
Повернув ворогів Ти плечима усіх,
геть понищу ненависників своїх!
Кричали вони, та нема спасителя,
до Бога — а Ти не послухав їх.
Постираю їх, мов той порох на вітрі,
як болото на вулицях потопчу їх!
Ти збавляєш мене від народного бунту,
поставляєш мене на чолі племен.
І народи, яких я не знав, служать мені.
За одною лиш чуткою про мене —
слухняні мені.
Лестять дальні, чужі, і підлещуються
до мене,
І тремтять у твердинях —
в’януть іноплеменні.
Живий Господь, і благословен мій Бог!
Хай звеличиться Бог спасіння мого!
Бог, що помсти творить за мене,
що народи під мене підбив,
що рятує мене від моїх ворогів.
Ти звеличив мене над іноплеменними,
Ти спасаєш мене від насильника!
Цього ради хвалю тебе серед народів
і Іменню співаю Твоєму!
Велично спасаєш царя Свого,
милість чиниш помазанцеві Своєму
Давиду й насінню його аж навіки.

 
          Псалом 18

Небо звіща — звіща Божу славу!
твердь передає — діла рук Його разом.
Оповіщає день дневі слово,
ніч оповіщає ночі — розум,
та це без мови, і вже не словом,
лиш чутний голос їх.
По всій землі віщування їх
і до країв вселенної слова їх!
В них для сонця намета поставив Бог:
воно — мов молодий, що виходить з шатра свого,
сяє радо, як велет, щоб бігти в дорогу! Бо
вихід із неба краю, о;біг — аж на кінці його.
І від спеки ніщо не сховається: входить і сушить.
Закон Господа є досконалий, — він зміцнює душу.
Одкровення від Господа вірне, — простих умудряє.
Справедливі Господні накази, — серця звеселяють.
Заповідь Господа світла, — просвітлює очі і ві;ки.
І Господній страх чистий, пребуде навіки.
Присуди Господа — правда, усі справедливі,
понад злато дорожчі, над щирого золота зливу,
і солодші за мед, і за мед в стільникових породах;
раб Твій в них бережкий, і велика в дотриманні їх
нагорода.
Помилки свої хто зрозуміє — у справах і у словах?
Від таємних очисть Ти мене,
від свавільців раба заховай.
Нехай більш наді мною вже не запанують вони,
буду я непорочним і чистим від блуду й вини.
Нехай уст моїх будуть слова — не як той буревій,
думки серця мого стануть перед Тобою, як стій.
Господи, скеле моя і Спасителю мій!