Аисты птицы любови, мирной земл...

Сполохані пташки сюди не прилітають!
Гнізда не виють, місцевість грізну облітають.
Тут йдуть запеклі бої, не курличуть журавлі.
Журавлі птахи любові, мирної землі.

Куди поділись мирні із пшеницею поля?
Сюди не принесе лелека нам маля...
Окопами земля тут людьми перерита.
Градами випалені вщерть пшеничні поля...

Це матінка рідна моя Українська земля!
Я прошу вас ввічливо люди не лінуватися.
Вставши ранком Богу помоліться!
За нашу землю, за її просторів поля...

Стогне від горя втрат, наша земля.
Не зволікайте помолімося разом Богу!
Хай прийде Всевишній на підмогу.
Просить люд України про допомогу!

Сорочку мати сину на весілля готувала.
Вона коли не спалось її вишивала...
Потім, під подушечку у домовину клала.
І слізьми синочка горем вбита я обмивала.

Хай швидше закінчиться ця страшна війна!
Заростуть пшеницею, маками червоними поля.
Щоб люди, в Україні веселі пісні заспівали.
Матері на весілля дітям рушники готували...

Пробач нам Боже ми твої доньки та сини...
До заповідей Бога, помисли людей поверни!
Спасибі Боже за кожен наш рожевий світанок!
Подякую за своє життя, я спозаранку...

Сполохані пташки сюди не прилітають!
Гнізда не виють, місцевість грізну облітають.
Тут йдуть запеклі бої, й не курличуть журавлі.
Журавлі птахи любові, мирної землі...

Олена.Українка.