На вiтрилах світлих яскравіли днi поета.
До мрiй, до далеких
I cвiтлих надiй він завжди летiв.
Апостоли плакали, чули про муку:
Слова золотії впадали в росу Небесiв.
Золотим руном оповила доля.
Чашу славну Гроаля icпив на землi.
Опоясаний богом на вiчне.
Опоясаний богом поезiями мудрими.
Опоясаний Сансарою пророкiв.
До Нирвани кобзарiв
Пiднiмався дух ясноокий!
Читають його поеми.
Читають вiршi,
Читають поезiї славні.
Тихо плачуть в них печалi.
Радіють, величають строфи!
Про кохання, про країну,
Про страждальний народ.
Все написано поетом вірно.
Все написано щастям.
I гiркою росою великих дорiг.
Святинi поета не згаснуть!
Cвiтить яскраво поетичне Сонце!
Ватра поезій палає!
У безсмертних поезіях дух поета живе!
Не згаснуть
© Copyright: Инесса Завялова, 2019
Свидетельство о публикации №119070402209
Свидетельство о публикации №119070402209
Рецензии