Вiтька i Вiтюня

Вітька і Вітюня

баляда

Грає Вітька Янукович
щовівторок в кошиковку,
щосуботи пілку копа,
щонеділю штангу штовха.

А щосереди контрольна:
«Янукович, знову кол вам!»...
Він пішов як бевзь в боксери:
«Всюду бить желаю пєрвим!»

Бути хочеться здоровим,
хутко бігать і стрибать,
бити першого по морді,
якщо треба здачі дать.

Вітькі татонько– керовця:
тепловоз і сто вагонців.
Вітькі мама– медсестра:
шприц і три термометра.

...ТАК! Прокинутись ПОРА.
Марить Вітька: ВИ-БО-РА.
Мама каже:«Синку, спи ще.
Ти у нас здобудеш вищу.

Вчителька– дурна кобіта:
є житейская просвіта.
Хай бурчить, свариться, зойка–
все одно поставить «тройку».

Татко борсався з вагоном–
забруднився, руки чорні
каже:«Ми– звичайні люде.
Хай собі навчені блудять».

Вітька бачить дивний сон:
він у боксі чемпіоні,
кацманафта помічник,
пиво, закусь, гоп та смик!

Де поділись дехвіцити–
покупаються просвіти:
хочеться прохвхвесором–
проіходітє в семь сорок!

«Мама, я хачю как Брєжнєв...»–
«Мальчік брєдіт, пєрєгрєлся...»
Хлопчик бачить Україну
вільну, щасливу, єдину.

Ті на мєрсиках ганяють,
сі пляшки в смітті збирають.
Кинеш окому– всюди барви,
кинеш вухом– всі співають.

Ті бадьорі та зубаті,
сі живуть як в бухенвальді.
Всі у джинсиках пом`ятих
пиво з тоніком хиляють.

Вітька бачить власну морду
на галімому бігборді.
Церква б`є в кремлівські дзвони:
«С намі бог і Януковіч!»

Тільки вільні українці
не бажають влади ницой:
«Постривай, начальнику,
дам тобі по чайнику!

Покажи своє лице–
я поб`ю тебе яйцем.
Вивертай свої кишені–
диктофона маю в жмені.»


далі буде!
цю поемку я написав був на початку 2005 року