Псалми Давидов, поетич. -богосл. переклад, Пс9

             Псалом 9

Хвалитиму Тебе, Господи,
у серця мого повноті,
розповім про чуда Твої землям принишклим!
І радіти я буду Тобою, і тішитись,
і співать буду Йменню Твоєму, Всевишній!
Як пове;рнуть назад тьмочисле;нні мої вороги,
перед оком спіткнуться Твоїм і вигинуть всі
до ноги!
Бо  творив Ти мій суд, і справу мою, і покуту.
Ти возсів на престолі Своїм, Суддя непідкупний.
Докорив Ти народам, безбожного знищив,
ім’я їхнєє витер із вічної книги.
Де; твоя, во;роже, зброя, й міста твої де?
Пам’ять про тебе з шумом у безвість піде.
Та буде Господь пробувати навіки,
і для суду поставлений Його престіл:
і вселенну Він буде судити у правді,
в справедливості! — щоб там хто не хотів.
І притулком буде Господь для пригніченого,
в час недолі — твердинею аж до небес.
Всі, хто знає Ім’я Твоє, до Тебе приникнуть,
бо не кидаєш, Господи, тих, хто шукає Тебе!
Тож співайте Йому, що сидить на Сионі,
і звіщайте народам про Божі діла:
Він карає за вчинки криваві й про них пам’ятає,
і взивання покривджених не забува.
Поможи мені, Господи, глянь,
вороги мені чинять біду.
Ти, що виймаєш мене з кігтів смертної ночі,
 
щоб я сповіщав всі хвали Твої
в брамах Сионської д;чки:
я радітиму, Боже, як в Тебе спасіння знайду.
Впали у яму народи, до зла беручкі;,
ноги їх втрапили в ними ж заховану сіть.
Знаний Господь за судо;м, що його Він чини;ть:
вловлені грішні ділами своєї ж руки.
Хай же зі;йдуть до пекла безбожні,
що забули у слід свого Бога ходить!
Бо ж не навіки забудеться вбогий,
і не згине надія його назавжди;.
Возстань же, Господи, щоб обламалась людська
пиха,
перед лицем Твоїм — народам суд і вирок.
Ти настрахай їх, хай отямляться і притихнуть:
бо вони люди, тільки люди в цьому вирі!
Для чого, Господи, Ти віддаля стоїш,
ховаючи Себе у час недолі?
Женуть убогих горделивці твердолобі.
Хай вловляться у підступах, як в полі,
яке засіяли своєю ж злобою.
Бо хіттю своєї душі нечестивий пишається,
користолюбець себе утішає.
Здратував Бога грішний в погорді: «Він не спитає»,
в його помислах тільки одне: «Нема Бога!»
Згубні всякчас його дороги,
суди Твої далеко від нього,
тим-то зневажливо на ворогів поглядає.
Бо у серці своїм рече: «Не захитаюсь,
в рід і рід — лиха не буде мені».
Уста його повні прокляття, і зради, й брехні,
під язиком — згубу переступ вітає.
Причаївшись, сидить у дворах,
потайком він мордує невинного;
його очі слідкують за вбогим невпинно.
 
В укритті він чатує, як лев в чагаря;х,
він чатує схопити убогого — аби без свідків —
і хапає убогого, тягне убогого з сітки.
Він плазує, згинається — і тріпочуть бідненькі
в міцних його пазурах...
Рече в серці своїм: «Бог забув, заховав
Він лице Своє, і не побачить ніколи».
Устань же, о Господи Боже,
руку Свою підійми, не забудь про убогих.
Чому нечестивий Тебе ображає,
каже в серці своїм: «Він не скарає»?
Ти ж все бачиш, хвороби та утиск спостерігаєш,
щоб воздати Своєю рукою по правді!
Ти — сиріткам помічник, на Тебе слабкий опирається.
Зламай же рамено безбожному й злому,
скарай за неправду — щоб аж не знайти його.
Господь — цар на віки віків,
і згинуть погани із землі Його.
Бажання принижених чуєш Ти, Господи,
серця їх зміцняєш, вислуховуєш їхні жалі;.
Суди суд сироті і пригніченому,
щоби їх не страшив чоловік на землі!

2003