Нахмурилось небо, а я усміхаюсь,
Мандрую по Києву я,
На красу цього міста щораз задивляюсь,
Почуваюсь у ньому своя.
Нахмурилось небо , і сонце сховалось,
За хмари напевно зайшло.
А з самого ранку воно привіталось,
Й по небу , мов таца , пливло.
Нахмурилось небо , насунули хмари,
Затягнули вони неба гладь,
Та й в такому ж бо небі є свої чари…
А ти принципам своїм не зрадь…
Нахмурилось небо , а я усміхаюсь,
Усміхаюсь ,на небо дивлюсь.
Напевно ж бо знову собі я зізнаюсь,
Що в місті такому я не гублюсь.
Нахмурилось небо, а я усміхаюсь,
Дивлюсь і милуюсь красою його.
Про те ,що живу тут, я в цьому не каюсь,
Й впустила я Київ до серця свого.
02.07.2019 р.
Нахмурилось небо, а я усмiхаюсь
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119070207904
Свидетельство о публикации №119070207904
Рецензии