«Вона була мені потрібна,
як подих перший у житті.
Вона була ота єдина,
яку я мала на меті.
А вже за мить вона – примара,
вона – виснажливий кошмар,
її не схочу навіть даром,
про неї і думки – тягар.
То хто ж вона – та, наче подих,
і та, що наче біль і сум?..
Й таку, й таку люблю, на подив:
поезію – мій хрест – несу...»
Вона була менi потрiбна, або Зiзнання панi
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119063004915
Свидетельство о публикации №119063004915
Рецензии