Таких жiнок - одна на бiлий свiт,
та що дарма брехати - нi, вона едина...
Ця шкiра лагiдна - блискучiй оксамит,
уявишь, так i збуджуэться лiра,
i наче вiдчуваешь як душа тремтить,
на повний мiсяц вся поточна дiя,
чекання неймовірне немов кат,
i щойно лиш зiмкнув вiд працi вiї,
в кiмнату тихо прокрадаэться вона,
повiтряна та бездоганна мрiя...
Барвисто розстелаються зiрки,
нiчь передчувае зносини статтевi, (;)
тендітний вiтер роздува свiчки,
i справжне пристрастно стикаскаються миттевi,
яскравi тих коханих образи,
у постатях Адама ї Эви...
Яке тривале інтенсивне чарiвництво,
жар поцiлункiв, та сплетіння тiл,
жага безсоромно чинити дiйство,
нездатньо вибиваючись из сил...
Та ось цей промiнь як экстаз,
наповнив сутнiсть в трьох годинах ранку,
промовив кілька вічних фраз,
ми распрощались у цей раз на ганку...
Чарiвниця
© Copyright: Иван Ростов, 2019
Свидетельство о публикации №119062906604
Свидетельство о публикации №119062906604
Рецензии