Леся Украинка Ты хотел бы цветов на дороге моей?

Ты хотел бы цветов на дороге моей?
Нет, не сыпь тех цветов мне под ноги -
Пусть живут они с нежной красою своей,
Я сама их найду у дороги.

Я до маленьких, низких сама наклонюсь,
А высокие  глазом окину,
Осторожно и нежно лицом прислонюсь,
Встретив в белом убранстве тернину.

Будут рвать мне одежду их ветки, цепки,
И кровавить колючками руки -
Тем ветвям не помогут, покоясь, цветки,
Нет, они - мне награда за муки.

И за что б те цветы ни карали меня,
Я не буду срывать их руками,
Ни ногами топтать, словно зелье гоня,
Лишь легко прикоснусь к ним устами.

Никогда поцелуй мой не портил цветов,
Будь то царственные туберозы
Или дети простых, самых скромных садов,
Где раскинулись вольно мимозы.

Перевод - 2018

Оригинал:

Ти хотів би квіток на дорозі моїй?
Нащо сипати їх попід ноги?
Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, –
я сама їх знайду край дороги.

До маленьких, низеньких сама нахилюсь,
до високих очима докину,
обережно та ніжно лицем притулюсь,
стрівши в білім убранні тернину.

Будуть шарпати одіж суворі гілки
і скривавлять колючками руки,
та гілкам не поможуть лагідні квітки,
ні, вони надгородять за муки.

Та й за віщо б ті квіти карали мене,
я ж не буду їх рвати руками,
ні під ноги топтати, мов зілля дрібне,
тільки злегка торкнуся устами.

Не плямив поцілунок мій зроду квіток,
чи то пишні були туберози,
чи квітки, що зродив найпростіший садок,
чи до краю вразливі мімози.

23.02.1902