Ти не питай, чому слова мовчать. Мiра Стулькiвcька

http://www.stihi.ru/2014/01/19/11291


Оригінал:


Ти думаєш, мені бракує слів?-
Вони з душею мовчки розмовляють.
Сумують, що іще не випав сніг,
Та й променем надії звеселяють.
Ти не питай, чому слова мовчать,
Чи плачуть стиха, як душа німіє…
Хворіють з нею, а бува - кричать…
З жалю тремтять, коли серденько мліє.
Буває, зійдуть сміхом на устах,
Коли душі торкнеться щось приємне.
А можуть навіть гаснути в очах,
Коли болять… Коли болять взаємно...
Сніжинками ще забіліє сніг,
І вогник знову у очах засяє.
Не думай, що мені бракує слів, -
Моя душа із ними розмовляє...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:
(вариант № 2)


Считаешь, милый, для тебя слов нет? –
С душой ведут беседу, как и прежде.
Печалятся: ещё не выпал снег…
И радуются лучику надежды.
Не спрашивай, зачем слова молчат
Иль плачут тихо, раз душа немеет…
Болеют с нею, иногда кричат,
Дрожат от жалости, коль сердце млеет.
Бывает, что и смехом на устах
Зайдутся, коль забудусь я приветно.
И могут вовсе спрятаться в очах,
Когда болят…когда болят ответно…
Снежинками вновь вспыхнут снег и лёд –
И огонёк опять осветит очи.
Не думай, что мне слов не достаёт, –
Душа общаться только с ними хочет…


Аватар Автора оригинала