А я тебе любитиму, як вишні білий цвіт.
Читатиму, писатиму, як книги сторінки.
Нехай на мене дивиться увесь великий світ,
а я тебе любитиму: роки, роки, роки...
Не тінню невідомою, а близько до душі.
І теплими долонями торкатимусь чола.
А я тобі писатиму вірші, вірші, вірші,
неначе і закохана ніколи не була.
Як хочеться забутися у тебе на плечі,
і дихати, як дівчинка, слухняна і мала.
А ніч навколо зоряна: схилилась і мовчить,
і я у ній під вишнями, як ружа розцвіла.
Туман навколо зітканий з рожевих пелюсток.
Так тихо, тихо, Господи, злітають голуби...
Цілуй мене так солодко, як не зумів ніхто.
Допоки ми існуємо, люби мене, люби...
люби
© Copyright: Алена Васильченко, 2019
Свидетельство о публикации №119062307633
Свидетельство о публикации №119062307633
Рецензии