Незатишно нині на світі...
Протяги, протяги ,протяги.
Інколи сонце не радує
І вітри такі буйні віються.
А хочеться - затишку тихого,
А хочеться - теплого дощику.
Щоб квіти скрізь квітнули
І діти від біди не гинули...
Щоб люди стали добрими,
Щоб зброя назавжди пропала.
А слова були лише гарними,
а не брудом щоб поливали.
Я вірю що це все справдиться,
Бажання, кажуть,збуваються...
Та нині, протяги, протяги -
в душах, думках....
І в серцях - якось незатишно.
Незатишно...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119062305589
Свидетельство о публикации №119062305589
Рецензии