Лина Костенко. Я брошу всё. Я верю в километры...

                Перевод с украинского Фриды Шутман.

 
Я брошу всё. Я верю в километры –

что так обветрены и очень злы.

Как много их у матушки Деметры,

Той, что была богинею земли.

О, размотай дороги мне, богиня!

Я убегу, куда глаза глядят.

Спасай меня, спаси меня, ведь гибнет

 Душа, в чужую засмотревшись зря.

Так нежно, беззащитно и с вниманием,

И вопреки всех трезвому уму.

Спаси меня разлукой, расстоянием, -

Что в памяти, с тобою не возьму.

В оазисах, залитых яркой цедрой,

Где гром скрывает ливень в рукаве,

Где только вёрсты, деревяшки зебры,

Пасутся в запорошенной траве, -

Пусть будет степь, пусть будет лес и горы,

И пусть вскипит земная злость твоя,

Когда злокозненные семафоры

 Печалью мне дорогу преградят!



ОРИГИНАЛ:

Лiна Костенко               


Я кину все. Я вірю в кілометри…


Я кину все. Я вірю в кілометри –
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
 моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддалю,–
ні спогаду з тобою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,–
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
 мені дорогу смутком переллють!