ooiij

Вірш

Ні віри  ні жалю ні розуміння 11
Бентежить час лякае майбуття 10
Напевно Тей хто видумав терпіння
Не знав нічого про мое життя

Я був би радий думати добротно
І цінувати світ не навмання
Та всеж   не вийти чистим із болота
Яке мене затягує  що дня

Тому по правді нам  без правди краще
Не всім можливо але все ж мені
Спокійніше блукати через  хащі
В надії що закінчаться вони

А як не закінчаться той не диво
Все рівно шлях мене чомусь навчив
Я бачив як народжується  сила
Після того як помирає біль

І тут ганебно гніватись на долю
Комусь в долоні , а комусь і лице
Одней прийняти зміг своїй не волі
Я той хто має витримати все

Від марного, від грішного, чужого
До щирого , святого , та свого
Нехай немає вічного нічого
Та все таки я йтиму до його .

Від віри від жалю від розуміння
Через часи та через майбуття
Напевно той хто видумав терпіння
Забув собі придумати  життя



2 Стих

Як би ти знала що воно таке 10
Коли ні сна ні спокою немає11
Та зову щось знайомє та тяжке
Находить  , та назад не поспішає

І на одинці ніби не один
І біль минула ніби та триває
Як свяйво те померлої зорі
Так ваблять почуття яких  немає

Як би ти знала ціну запитань
На котрі мав  я відповідь раніше
Та не зважаючи на мить страждань
Очікував почути зовсім інше

Та діло навіть тут і не в ціні
Але ця правда як лиха година
Колись давно дісталася мені
С тих пір не відійшла ні на  хвилину

Як би ти знала як мій день погас
Тобі б і ніч Моя прийшлась до ладу
Напрочут це не я свій втратив час
Це час утратив надімною владу

Не всподіваннях марних , не в думках
Не в подиві , ні в мрійних  ареалах
Я більше  не тримаю тебе так
Як я б Хотів щоб ти мене тримала


3 Вірш

Не вперше так було Тай не востаннє
Коли від болю падала сльоза
Та миттю віра в бажане кохання
Зійшла немов та вранішня роса

Не вперше світ чарівний стиснув  очі
Відвід свій погляд дивний від мене
Та не в останнє я чекаю ночі
В надії що з цим днем і біль мине

Не вперше мрії не злетів , опали
Їх час розвіяв по сирій землі
Вони звичайно прихисток шукали
Та не востаннє так і не знайшли

Не вперше проклинав я свою долю
Комусь як ненька а мені війна
Забрала все , лишивши присмак болю
Та не в останнє бо вона моя

Якщоб здійснилось будь яке бажання
Іодне Єдине щиро b забажав
Нехай не вперше , щоб тай не в останнє
Я зову вірив , знову я кохав .