За те дитинство не любила,
І не жаліла, що пройшло,
Адже не вистачало сили
Робити так, як в цим кіно.
За те неслась я, мов шалена,
На розкут гіршого неслась!
Щоб показати листя клена,
Який у серці вже виднявсь.
За те нерозуміння, що в очах,
Коли казала я мала про смуток.
За ті слова мінливі в колисках,
Що не подобались. I у закуток...
Осторонь плелась!
Я йшла, бажаючи скоріше
Побачити тебе - душа!
Відкрити в світі важливіше.
Я йшла... Я йшла...
2012
Я йшла... Я йшла...
© Copyright: Леонова Анастасия Юрьевна, 2019
Свидетельство о публикации №119061905987
Свидетельство о публикации №119061905987
Рецензии