У вікна – світ з неба…
А слово – із серця.
І знати не треба,
Де все це береться!
Є світло й наснага –
Дві радощі Божі.
Де ж взялась зневага,
Ненависть що множить?
До серця – з-за краю,
До тями – з-за лісу…
І вже відчуваю
Під серцем залізо…
А поряд зозуля
Завмерла в знімінні.
Та кулі оберти
Земної неспинні…
Знiмiння
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2019
Свидетельство о публикации №119061806520
Свидетельство о публикации №119061806520
Рецензии