Остання сповідь: я не той, хто тобі потрібен.
Пускаю вітром все, що колись відчайдушно тримав.
Кричить і просить, кидає образи — міни,
Я — в двері і вікна, не бачити і не чути слова...
.
Не треба болю, не варто клясти і бити,
Лишімо образи у наших останніх днях.
Давай забудемо номера та паролі, ночі і квіти,
Назавжди й відразу, я ж бачу, в твоєму серці тАкож іржавіє цвях...
.
Якої правди чекаєш? Я теж не знаю, від чого так сталось.
Я теж не хочу, та я не бачу інших шляхів.
Ми підібрались до краю, втратили крихку святість
Всього, що було між нами, всіх болей і всіх почуттів.
.
Я відпускаю, ти дивишся, ти добре знаєш,
Мені не легко так само, мені так само болить.
Рятунку немає і ми один одного палим, картаєм навзаєм.
Цього разу точно кінець…
П.С. Я кохаю тебе назавжди...
Кiнець
© Copyright: Мариулла Дми, 2019
Свидетельство о публикации №119061806242
Свидетельство о публикации №119061806242
Рецензии