Прийди до мого ставу наречена

Менi кортiло в рештi решт здiйснити цю мету -
зв'язати струм ласкавых слiв в затишному ставу...
Да поки шов, тодi стоптав багато нових мешт,
тому за рисою става, повiй тих значно теж...
Хто мае сумнiв та остра'х к новим коханню дiй,
мiй став затишний, де любов, сердця гуртуе мрiй...
Якщо тобi, рiдна душа, потрiбно саме так,
солодкий смак його води, вiн видаляэ страх...
Черпни, кохана, суджена, блага, не сип на рану сiль,
духовна спрага вiдпустить, та вилікуэ біль...
Однак, якщо придешь сама - зажерливість нести,
отрутой стане тихий став, та в ньому згинешь ти...

Моя хата, десь мiж рiчкой та ланом,
пролетишь Таганий Ріг, трошки настане,
потiм Танаiс пiде, там селились греки,
на Червоном маяку - майже лелека...
Залізний шлях вперед, ось и ця зупинка,
та до (_) вулицi - догори стежинка...
Там високий дiм стоїть - їх не так багато,
там чекае твiй купець - де обійми свята...