По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.
Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,
нам не до снаги.
Млосно, сумно, аскетично
рахувати дні
і пливти періодично
в зорянім човні.
Кольорові сни творити,
світ навколо нас,
сіяти любов крізь сито
у мережі фраз.
Марити і сподіватись,
чуйність берегти,
скинути з рамен за грати
тугу самоти.
Мріяти на узбережжі
збудувати дім,
зводить повітрЯні вежі,
на піску хрумкім.
Розірвати пута давні,
линути крізь град.
І на згарищі страждання
посадити сад.
По той бiк
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119061607631
Свидетельство о публикации №119061607631
Рецензии