Присвячення
Мені тебе забути не щастить.
У кожнім дні твоє ім*я зринає.
У погляді задумливім на мить
Спалахує кохання і минає.
Чомусь воно ніяк не догорить,
Хоча руін немає поміж нами.
Перед очима всесвіту стоіть
Моя любов, не скривджена словами.
А може, час повернеться колись...
Зірки в долоні з неба упадуть,
А ті стежини, що переплелись,
Тебе до мене знову приведуть.
Чого це я? Мов пташка навесні,
Заходжуся солодкими думками?
Тобою марю лише уві сні.
Роки обвішані осінніми вінками.
© Copyright: Инна Аверина 3, 2019
Свидетельство о публикации №119061606963
Свидетельство о публикации №119061606963
Рецензии