Ростуть могили, наче ті гриби,
Прибрані красивими вінками.
Коли кінець воєнної доби?
Коли батьки обіймуться з синами?
Ростуть могили кожен Божий день,
Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.
Церковні дзвони защораз –дзень та й дзень,
Й від втрати знов голосять наші люди.
Ростуть могили…Боже, який жах!
Щодня везуть героя в домовині.
В серцях у кожного за все це біль і страх…
Війна триває , Господи , й по нині.
Ростуть могили, гине неньки цвіт,
Запеклії бої щодня ведуться.
З чола героїв кров стіка – не піт,
Адже на мінах герої наші рвуться.
Ростуть могли, й кінця-краю нема,
Гинуть на війні батьки і діти…
О Боже, щоб це все недарма!
Щоб не росли могили – тільки квіти!
15.06.2019 р.
Ростуть могили
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119061605463
Свидетельство о публикации №119061605463
Рецензии