Снiгова
Крають цю синю пітьму...
Ти не прийшов – просто виник.
Де ж я гостинність візьму?
Просто на сніжній завісі
Враз проступив силует.
Тому кожна сніжинка – зі списом.
І цей мереживний лет
Знов оживив коліщата
Десь під лівим крилом.
Серце це – у лещатах.
Ти ж замерзнеш притьмом!
Кожна сніжинка – мов лезо.
Кожен подих – то гнів.
Ти не знайдеш те, що щезло,
Те що згинуло в іншій мені...
12.01.19
Свидетельство о публикации №119061400038
Олег Омелянчук 09.08.2019 21:47 Заявить о нарушении
Дякую за увагу до вірша.
З повагою, NZ
Наталка Змиивна 13.08.2019 16:09 Заявить о нарушении