Він вперше покохав печальні очі
і дивувався сам собі: чому?
Він не любив сумних очей дівочих –
всіх тих, що кличуть у журбі пітьму.
Він сліз жіночих не хотів ніколи
ні бачити, ні навіть чути їх.
Він жив у світі радісних глаголів.
Він жив у світі, де панує сміх.
Він покохав печальні очі-мрії,
як до того й веселих не кохав...
Він зрозумів, як затремтіли вії,
що саме цю любов-печаль шукав...
Він од печалей відрізнив – печалі...
Від суму – сум... І від журби – журбу...
Усміхнений, закохувався далі
в сумних очей щасливу ворожбу...
Вiн вперше покохав печальнi очi
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119061401565
Свидетельство о публикации №119061401565
Рецензии
Умел разгадывать печаль и раньше
причины грусти, девичью судьбу…
И, удивляясь, он влюблялся дальше
в глаза с печалью, в счастья ворожбу.
http://www.stihi.ru/2019/06/14/4214 – здесь в переводе полностью.
Спасибо за стихи, Миклош!
Соколова Инесса 14.06.2019 20:35 • Заявить о нарушении
причины грусти, девичью судьбу…
И, удивляясь, он влюблялся дальше
в глаза с печалью, в счастья ворожбу.
http://www.stihi.ru/2019/06/14/4214 – здесь в переводе полностью.
Спасибо за стихи, Миклош!
Соколова Инесса 14.06.2019 20:35 • Заявить о нарушении