Як гірко плачуть Закарпатські гори.
Дощами вмиті,запахтіли небо.
Землі моєї,часточки прозорі...
Благають:-Бережіть його як треба.
Те синє небо,де біжать хмарини.
Де сонце сяє відблисками квітів.
Де чиста мова,з уст дитячих рине...
Де цінять мир,дорожче з всіх,-на світі.
Де поле розляглося у долині.
Де ріки розплелися мов плетіння.
Де щастя пануватиме,до. Й нині...
Й зростатиме добро в землі,-з коріння.
Де плакати не буде донька й мати.
Не розлучаться батько й син навіки.
Де буде берегтися та кохати...
Земля,в життю,якій не буде ліку.
(Понкратова.О.В.)
Де поле розляглося у долинi
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119061305224
Свидетельство о публикации №119061305224
Рецензии