Це було в минулому сторіччі,
Ніби у минулому житті,
Як спекотний вітер субтропічний
Із моєю долею летів.
Занесло мене в краї далекі,
Там де сонце хижим павуком
Куполом розжарених тенетів
Небозвід заплутало цілком.
Спека лізла в голову і душу,
Міражем з'явилася в очах
Про кохання, що зійшло на сушу
У морської хвилі на плечах.
Я вхопила радісне кохання,
А воно між пальців утекло
Хвилею морського колихання,
Ніби його зовсім не було.
Линула додому ледь жива я,-
Душу у субтропіках загна.
Раптом дощ: "під'їхали",- співає,
Я припала жадібно вікна:
Дике поле вкрило сіре небо,-
Налетіла ціла зграя хмар.
Як завжди у затишку дерева
Біля ставів сповнених примар.
Я пірнула в ті стави глибокі,
Змила мотлох духів-пустунів,
І пішла, зминаючи осоки,
Мов полинь у гущі полинів.
На згадку
© Copyright: Лариса Чепурнова, 2019
Свидетельство о публикации №119061304162
Свидетельство о публикации №119061304162
Рецензии