Місяць котився під гору.
Зорі злітали з орбіт...
Я малювала потвору,
Що у міжреберрі спить.
Ночі спліталися в хмари —
Дивний уривчастий сон,
Де усього по дві пари:
Болю і щастя. На тон
Голос підвищить безодня —
Скреснуть слова крижані.
Я прокидаюсь сьогодні,
Вітер шепоче: жени
Камінь із серця і думку,
Що не настане той час,
Де б ти забула про смуток,
Де б ти знайшла свій причал.
***
© Copyright: Анна Щербак, 2019
Свидетельство о публикации №119061208670
Свидетельство о публикации №119061208670
Рецензии