ближнего встречай с любовью! Из Марго Метелецкой

На http://www.stihi.ru/2019/05/25/3504   

Вкуси нежнейших роз красу,
Цветение они несут
Бульвару раннего июня,
Пока за серых туч латунью

Не скрылось солнце в тень небес,
Закрыв шеренгу всех чудес,
Что Бог ребёнку приготовил
В его подаренном чертоге…

Нет одиночества – ты знай!
Уйдёт печаль за неба край –
То лишь со связями проблемы –
Отбрось ненужные дилеммы…

Тебе бывает всё не так,
Ведь ты придумывать мастак,
Что одинокий и ненужный
В том мире скорбном и недужном…

Храм – не святых небесных сбор –
То грешных покаяний хор –
Берись скорее за работу
Нести чужих людей заботы…

О, все прошли сквозь жернова –
И эта мудрость не нова,
Ведь образ сей подстать любому –
Ты ближнего встречай с любовью!


 

Упийсь красою ніжних руж
       І тим цвітінням, що довкруж
       Цього червневого бульвару,
       Допоки сонечко за хмару

       Не збігло в сутінки Небес,
       Закривши низку всіх Чудес,
       Що зготував Творець дитині
       В її дарованій хатині...

       Нема самотності  – це знай !
       Думки пливуть за Небокрай –
       То із зв'язками лиш проблеми –
       Розкуй нав'язливі ділеми...


       Бо то  – у тебе все не так,
       Бо ти  – вигадувать мастак,
       Що і нещасний , і самотній
       У світі сивім та скорботнім...

       Храм  – то не зібрані святі –
       Лиш грішники у каятті –
       Берись хутенько до роботи :
       Носити і чужі скорботи...

       О, всі пройшли крізь жорнова  ! –
       Ця мудрість в світі не нова,
       Побач добро в людині кожній,
       І ближнього свого  – ОБОЖНЮЙ!